Роль зарубіжної літератури у формуванні ключових компетенцій учнів

Ми сьогодні стоїмо пе­ред головною проблемою: чому більшість учнів, здобувши в школі академічні знан­ня, практичні уміння та навички, пасу­ють перед життям.

Після закінчення школи випускники час­то не здатні знайти гідну роботу, створити щасливу сім'ю, потрапляють у складні життєві обставини. За статистикою, серед молоді віком від 16 до 25 років більше половини тих, хто хотів би залишити Україну, і тільки 46 % тих, хто хотів би залишитися її громадянами.

В умовах трансформації українського суспільства, коли відбувається злам уста­лених стереотипів, зміна ціннісних ко­ординат, простежуються складні колізії у внутрішньому світі особистості, зростає роль педагогіки життєтворчості, спря­мованої на плекання людини як творця свого життя. Саме педагогіка життєт­ворчості, яка визначатиме стратегію розвитку освіти в Україні у XXI столітті, свою головну місію вбачає у тому, щоб «дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який піднімає її особисту вартість і дасть майбутній людині змогу бути корисною для малого чи великого кола громадян­ства» (С. Ф. Русова).

Людство вступає у час постійних змін. Здатність сприймати зміни і творити їх — це найважливіша характеристика життя людини в XXI столітті. І звідси постають нові завдання перед освітою. Освіта має набути інноваційного харак­теру.

Головне завдання школи сьогодні по­лягає не в тому, щоб адаптувати дитину до суспільних негараздів і навчити її почуватися комфортно серед злиднів, і беззаконня, бездуховності. Ні, наше за­вдання в тому, щоб дитина зрозуміла та осмислила своє життя, навчилася само­стійно вирішувати як щоденні життєві завдання, так і складні проблеми, тобто стала життєво компетентною, життє­стійкою, життєздатною. Тільки тоді вона зможе змінити своє життя, боро­тися з бездуховністю, байдужістю, без­відповідальністю, які руйнують життя окремої людини та суспільства.

Сьогодні школа повинна і може допомог­ти дитині правильно зрозуміти життя, бо життя школи, на відміну від сім'ї, є більш діловим, конкурентним середо­вищем. Школа — це передусім простір життя дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому важливо ви­будувати виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною.

Майбутнє України — за поколінням,  котре сьогодні в шкільних стінах опа­новує життя, якість якого залежить від рівня сформованості життєвої ком­петентності.

Компетентність людини — це загальна життєздатність, що базується на:

•    знаннях;

•    досвіді;

•    ціннісних орієнтаціях;

•    здібностях.

Бути компетентним означає вміти мо­білізувати власний творчій потенціал у конкретній життєвій ситуації.

У сьогоднішньому світі, коли швидким  темпом змінюється система цінностей та  світоглядних позицій, особистість дитини потребує адекватного керівництва і щодо просування до поставленої мети, і досягнення належного рівня сформованості життєвої обізнаності.

Особистість не народжується з розви­неною, досконалою життєвою компе­тентністю. Розвиток життєвої ком­петентності людини відбувається в її онтогенезі, в процесах пізнання, спіл­кування, діяльності, у відносинах з ін­шими людьми, світом. Сукупність цих процесів можна означити поняттям «життєдіяльність». Поза життєдіяль­ністю життєву компетентність розви­нути не можна, і вона не потрібна. Це так само стосується життєстійкості та життєздатності людини.

Життєва компетентність — це чинник та результат розвитку життєдіяльності особистості.

Питання про мету освіти є сьогодні питанням про те, якою має бути людина майбутнього та передбачається набуття нею певних життєвих компетентностей:

1.  Соціальна компетентність — го­товність брати на себе відповідаль­ність, бути активним у прийнятті рішень.

2.  Полікультурна — передбачає ви­хованість, повагу до чужих думок, мови, культури релігії.

3.  Комунікативна — опанування усного і писемного спілкування, оволодіння кількома мовами.

4.  Інформаційна — вміння здобувати, осмислювати та використовувати різноманітну інформацію.

5.  Діяльніснотворча — вміння розв’язувати навчальні і життєві пробле­ми.

6.  Здатність до самоосвіти та самороз­витку — готовність постійно навча­тися як у професійному відношенні, так і в особистому житті — це сьо­годні найважливіша із компетент­ностей.

Як же організувати роботу на уроці  щодо формування ключових компетенцій учнів?

Вчені пропонують, щоб сформувати соціальну компетентність, треба:

•    створювати та розв'язувати проблемні ситуації;

•    давати й періодично змінювати гро­мадські доручення, обговорювати їх виконання, підводити обов'язково підсумки роботи;

•    проводити виховні заходи патріотич­ного змісту, здійснювати правове та морально-естетичне виховання;

•    проводити інноваційні уроки грома­дянської освіти;

•    створювати ситуації морального ви­бору на основі прочитаних творів або життєвих ситуацій;

•    учити дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку товариша, узгоджувати їх та дохо­дити до порозуміння.

Щоб розвивати в учнів полікультурну компетентність, бажано проводити такі заходи:

•    проведення зустрічей з цікавими людьми, відомими художниками, поетами, композиторами;

•    проведення тематичних вечорів, між­народних фестивалів, заочних подо­рожей країнами світу;

•    відвідування виставок, музеїв, про­ведення екскурсій;

•    проведення бесід з етичної темати­ки;

•    читання та обговорення творів сучасних українських письменників; !!!

•    здійснення проектної діяльності.

Щоб розвивати комунікативну компе­тентність, пропонується:

•    інсценування казок та інсталяцію художніх творів;

•    усний опис картин;

•    проведення нестандартних уроків, ділових та інтелектуальних ігор, кру­глих столів, дискусій;

•    на уроках використання інтерактив­них технологій;

•    написання запрошень, привітань, оголошень, випуск газет, стіннівок;

•    листування з ровесниками;

•    проведення бібліотечних уроків та вза­галі постійний зв'язок з бібліотекою.

Інформаційна компетентність здій­снюється через:

•    уроки  зарубіжної літератури, на яких діти працюють з підручниками, слов­никами, вчаться опрацьовувати ін­формацію на підставі аналізу, синте­зу, порівняння, узагальнення тощо; вчаться користуватися художньою літературою, енциклопедіями, репро­дукціями, картинами, таблицями, малюнками, діаграмами, складають маршрутні листи; вчаться користува­тися таблицями, схемами.

Доцільно залучати школярів до:

•    створення усних журналів, зустрі­чей з цікавими людьми, проведення екскурсій, від­відування музеїв, персональних та художніх виставок, творчих майсте­рень;

 •    знайомство учнів з дитячою періоди­кою та електронними бібліотеками;

•    стимулювання учнів до роботи з ком­п'ютером. 

Розвиток компетентності творчої діяльності можна реалізувати через:

•    участь у конкурсах і олімпіадах;

•    дослідницьку діяльність учнів;

•    написання казок, віршів, оповідань;

•    проведення творчих ігор, конкурсів;

•    створення кросвордів, ребусів;

•     випуск стіннівок, конкурси малюн­ків; !!!

•    залучення дітей до роботи гуртків, студій за інтересами;

•   створення рекламних творчих робіт .

Компетентність саморозвитку та само­освіти реалізується через:

•    залучення дітей до виконання творчих завдань та участі в інтелектуальних заходах;

•    проведення пізнаваль­них ігор;

•    залучення учнів до гурткової робо­ти;

•    складання та реалізація програми самоосвітньої та самовиховної діяль­ності учнів.

Практично всі перелічені методи формування життєвих  компетенцій  рекомендую та впроваджую на своїх уроках.

Час об'єктивно потребує зміни ролі та місця вчителя в освітньому процесі. Авторитарну педагогіку треба залишити в минулому, а взаємини будувати на засадах партнерства і взаємоповаги.